130-річчя Петра Гузя: у полтавському музеї Івана Котляревського відбувся кобзарський вечір
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
130-річчя Петра Гузя: у полтавському музеї Івана Котляревського відбувся кобзарський вечір
15 жовтня в Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського відбувся культурно-мистецький захід із нагоди 130-ї річниці від дня народження одного з визначних майстрів кобзарського мистецтва Петра Гузя.
Джерело: Представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області
На зібрання «Кобзарський вечір. 130 років Петрові Гузю» завітали сучасні кобзарі з Переяслава, Ірпеня, Києва, Полтави, краєзнавці, громадські діячі, музикознавці, музейники та представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар. У вступному слові він вияскривив низку важливих фактів із життєпису уродженця села Лютенька Петра Гузя – кобзаря, автора пісень про визвольні змагання, Тараса Шевченка та Голодомор, співака Миргородської капели бандуристів, артиста ансамблю лірників при Київській філармонії, учасника антибільшовицького повстання в Гадяцькому повіті, одного з визначних бандуристів ХХ ст. Олег Пустовгар акцентував на тому, що згідно з постановою Верховної Ради про пам’ятні дати та ювілеї 130-річчя із дня народження Петра Гузя цього року відзначається на державному рівні.
Представник інституту нацпам’яті показав світлини гравюри авторства Опанаса Сластіона та пам’ятника в Миргороді, присвячені вчителю Петра Гузя, одному з найвідоміших кобзарів Полтавщини Михайлові Кравченку, який співпрацював із Лесею Українкою, Гнатом Хоткевичем. Окрім Петра Гузя, Михайло Кравченко навчав кобзарської майстерності іншого відомого кобзаря з нашого краю –уродженця Великої Багачки Федора Кушнерика. Також Олег Пустовгар продемонстрував світлини кобзи Гузя, місце його поховання та ін.
Пустовгар розповів, що Петро Гузь брав участь в антибільшовицькому повстанні під проводом місцевого лютенського отамана Леонтія Христового. 29 серпня 1920 року на околицях Лютеньки зав’язалися криваві сутички. Після дводенного оборонного бою повстанці відступили, більшовики село спалили, а багатьох жителів розстріляли. Про Леонтія Христового й ті трагічні дні свого рідного села Петро Гузь створив і виконував думу «Про Лютеньку та Христового».
«У часи срср комуністичні ідеологи ці думи заборонили, піддали забуттю, вони ніде не публікувалися. Вже після відновлення незалежності краєзнавець Іван Чайка в художньо-документальній книзі «Дзвони над Лютенькою» описав героїчну боротьбу повстанців Христового й опублікував фрагмент думи «Про Лютеньку та Христового»», – зазначив представник Інституту нацпам’яті. До речі, знаний кобзар Назар Божинський відродив цю думу, увів у свій репертуар і виконав її скорочену версію на кобзарському вечорі в Полтаві.
Також представник УІНП привернув увагу присутніх до того, що, навіть попри щонайжорстокішу сталінщину, Гузь не мовчав про Голодомор-геноцид українського народу.
«Напевне, вразила жахлива доля рідного села: 6 грудня 1932 року комуністичний московський режим срср заніс Лютеньку на «чорну дошку». Зазвичай «чорні дошки» «присвоювали» тим селам, де найактивніше підтримували УНР, її провідників, таких, як Леонтій Христовий, де чинили опір колективізації та беззаконню російських більшовиків. «Чорні дошки» означали блокування сіл спецзагонами НКВС та військами Червоної армії, заборону торгівлі й виїзду населення за межі села, вилучення всіх харчів, що спричинило голодну смерть мільйонів українців. Лютенька заплатила за занесення на «чорну дошку» страшну ціну – майже чотирма тисячами життів. Художник, кобзар, поет, священик УАПЦ, правозахисник, учасник підпілля ОУН, політв`язень комуністичних концтаборів Микола Сарма-Соколовський у поемі «Анафема» згадував пісню «Ні зернини, ні макухи», яку виконував Петро Гузь», – розповів Олег Пустовгар.
Про постать Петра Гузя йшлося й у виступі Назара Божинського. Він, окрім думи про «Про Лютеньку та Христового», заграв із репертуару Гузя «Гречаники».
Старійшина українського кобзарського цеху, кандидат історичних наук, голова Переяслав-Хмельницького районного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, завідувач сектору Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Микола Товкайло розповів про особливості старосвітської кобзи.
Осердям вечора стало виконання історичних дум на честь Петра Гузя. Їх заспівали кобзарі Микола Товкайло з Переяслава, Віталій Кобзар з Ірпеня та Назар Божинський із Полтави.
[wp_show_posts id=”1014795″]
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
